Мертвий сад болі - Поэзия прихожан - Хроники Храма - Библиотека

Заблукала...не можу
знайти вірний шлях...
І тепер я блукаю
десь у мертвих садах...

Закричать?-нема сенсу-
ніхто не почує...
Лиш мій гіркий страх
дикий звір враз відчує...

Темна постать майнула
серед туману...
Кажу собі:"Думай,
що все це омана...

Що все це тільки
сон або хвора уява...
Найстрашніше видіння,
яке тільки мала..."

Але ні!Не видіння!
Ця тінь все ж реальна!
Ця тінь - морок і холод,
де гинуть всі сподівання!

Яка може закинуть
тебе в небуття,
Із якого назад вже
нема вороття...

Заблукала...не можу
знайти вірний шлях...
І тепер відчуваю
як мені зриває дах...

Утікать?-теж безглуздо,-
що в тумані - не знаю.
Та все ж я іду,але крок
за кроком надію втрачаю...

Знову постать розмита
пропливає в тумані...
Сіре обличчя й чорні очі,
бездушне тіло у рваній савані...

Ніг зовсім не видно,
неначе в повітрі пливе,
Холодна біль душу
й серце на мілкі частки рве...

Але все ж таки
страх мене переміг,
Я тікаю.Та куди?
Адже ніде нема доріг!?

Між голих і чорних
дерев в нікуди...
Сліпо бігти,щоб
впасти в обійми нової біди...

Заблукала...не можу
знайти вірний шлях...
І тепер сльози горя
течуть по холодних щоках...

Знову біль проходить
через тіло моє,
Бо почула в тумані
чийсь реквієм...

Долунала з туману
сповідь покинутої душі...
Десь далеко,їй в такт
дзвонять дзвони зловіщі...

...Мертвий сад болі -
місце покинуте...
У ньому так легко
заблукати,а може й загинути....

Заблукала....НЕ ЗМОЖУ
знайти вірний шлях...
І тепер я навіки блукатиму
у чиїхось загублених снах............................